національний університет «Львівська політехніка» Кафедра психології педагогіки та права
Звіт по практичній роботі №5 «Локус контролю особистості» з предмету: «Основи психології та педагогіки» Виконав: ст. гр. __________________ ________________________ Прийняв: 2008 Локус контролю особистості Локус контролю є одним з найважливіших механізмів, які визначають здатність і вміння людини долати життєві труднощі, забезпечуючи тим самим можливість її саморозвитку та самореалізації. Рівень суб’єктивного контролю виявляє екстернальний або інтернальний тип поведінки. У першому випадку людина вважає, що події, які з нею відбуваються, – результат дії зовнішніх сил – випадку, інших людей тощо. У другому випадку людина інтерпретує значущі події як результат своєї діяльності. Локус контролю, характерний для індивіда, універсальний щодо будь-яких подій та ситуацій, з якими йому доведеться постати. Той самий тип контролю характеризує поведінку цієї особистості і при невдачах, і при досягненнях, причому це стосується різних галузей соціального життя. Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про локус контролю та його типи, визначити власний рівень суб’єктивного контролю. В результаті виконання роботи необхідно засвоїти зміст наступних термінів: екстернальність, інтернальність, а також вміти пояснити взаємозв’язки між ними. Ці знання необхідні для управління поведінкою. Основні теоретичні положення Методика виконання роботи В роботі використано модифікований варіант опитувальника американського психолога Дж. Роттера. Опитувальник складається з 44-х тверджень, на які потрібно дати відповіді «так» чи «ні». Для цього відповіді слід заносити у таблицю 13.1, використовуючи відповідно знаки «+» чи «–». Просування по службі (кар’єра) більше залежить від вдалого збігу обставин, ніж від здібностей і зусиль людини. Більшість розлучень відбувається тому, що люди не бажають пристосовуватись один до одного. Хвороба – справа випадку. Якщо повинен захворіти, то захворієш. Люди бувають самотніми тому, що самі не проявляють зацікавленості та дружнього ставлення до оточуючих. Здійснення моїх бажань частіше залежить від везіння. Не варто витрачати зусилля, щоб викликати прихильність або симпатію інших людей. Зовнішні обставини (батьки чи добробут) впливають на щастя шлюбі не менше, ніж стосунки подружжя. Я здебільшого відчуваю, що мало впливаю на те, що зі мною відбувається. Керівництво є більш ефективним, якщо повністю контролює дії підлеглих, не покладаючись на їх самостійність. Мої оцінки в школі в більшій мірі залежали від випадкових обставин (наприклад, настрою вчителя ), ніж від моїх власних зусиль. Коли я щось планую, то вірю, що зможу це здійснити. Те, що багатьом людям здається просто везінням, насправді є результатом цілеспрямованих зусиль. Здоровий спосіб життя допоможе людині більше, ніж лікарі і ліки. Якщо люди не підходять один одному, то як би вони не намагались налагодити сімейне життя, все одно вони не зможуть цього зробити. Мої позитивні вчинки переважно дістають гідну оцінку оточуючих. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки. Думаю, що випадковість чи доля не мають важливого значення в моєму житті. Я намагаюсь не планувати наперед, тому що багато залежить від того, як складуться обставини. Мої оцінки в школі найбільше залежали від моїх зусиль і рівня підготовки. В сімейних конфліктах я частіше відчуваю вину за собою, ніж за іншими. Життя більшості людей залежить від збігу обставин. Я віддаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначати, що і як робити. Я вважаю, що спосіб життя, який веде людина, не може істотно впливати на стан її здоров’я і не може в майбутньому стати причиною її хвороб. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям досягнути успіху в своїй діяльності. В решті решт, за погане керівництво організацією несуть відповідальність ті люди, які в ній працюють. Я часто відчуваю, що не можу змінити ті стосунки, що с...